Сучасне українське мистецтво важко уявити без імені Петра Антипа — відомого на теренах нашої держави та далеко за її межами донбаського скульптора, живописця та графіка. Його мистецька концепція тісно пов’язана з політичними та культурними процесами в світі і, зокрема, в Україні. Він твердо дотримується тієї думки, що творчу енергію, своєрідне натхнення (наявність якого він, до речі, заперечує) митець повинен черпати на батьківщині, в її історії й традиціях. Від глибини та духу митця залежить, чи стане його мистецтво космополітичним, чи воно буде обмеженим і вузько спрямованим на свого специфічного глядача.
Ще якихось десять років тому вона не мислила свого життя інакше: його наповнював тільки дизайн одягу — розкішного, сценічного. Попрощатися з ним не змогла й досі: в її сукнях і тепер з’являються на світських заходах зіркові особи. Проте нині її основна клієнтка і джерело натхнення (уявіть собі) — лялька. Ще й неабияка, а давня, архаїчна, колись — ритуально-обрядова, українська мотанка.